"Почем сегодня бунт?" (С)

Нам не пощастило. Ми живемо тоді, коли Система виробила не лише зразки покори, але й бунту.

Петро Охотін «Протест під лінійку, або «Маргінали всіх фронтів, єднайтесь!» (http://www.ji.lviv.ua/n46texts/oxotin.htm)

Сучасна Система (хто яку б інтерпретацію не застосовував — починаючи від теорій змови і аж до системи розподілу сирних пончиків) зазвичай не відчуває загрози з боку опозиції до неї, більше того часто без нормованого бунту Системі погано. Бунт, спротив, голодування, протести зазвичай не дають змоги досягти поставлених опозицією цілей, оскільки всі ці заходи діють в одному руслі і існують добре відпрацьовані методи протистояння інакодумцям. Система занадто добре знає шо робити зі спротивом, тому він не спрацьовує, і коли опозиція  не досягає критичної маси (маса не досягає критичної позиції/точки??) то все залишається таким як воно є.

Цікавою альтернативою спротиву є гіперконформізм. Ненависть до певної Позиції може бути куди менш дієвою ніж „любов“ (так само можна вибирати інтерпретацію), наприклад замість того шоб протестувати варто створити культ Табачніка або секту любителів чорноморського флоту. Тобто мусить бути щось на кшталт засобів які викорстовував бравий солдат Швейк, коли дотримання усіх норм і приписів руйнує систему як таку. Тобто любов до Позиції це те чого позиція в жодному випадку не очікує,  те шо наші вчиники будуть ірраціональними і фантасмагорійними наштовхуватиме на думку про клоунськість влади, її бутафорськість та безум. Чудовим тому прикладом може служити випадок описнаий М.Вереснем, шо трапився під час візиту п. Медвєдєва в Україну: „Я остановился, повернулся лицом к дороге, снял бейсболку, и глубоко в пояс поклонился. И поклонился я не один раз (как я бы обязательно сделал, если бы в Киев приехал какой-нибудь простой российский министр), по этому случаю я поклонился раз 5 или 6, держа головной убор на вытянутой руке так, что при поклонах он касался земли.“ (повний текст тут www.pravda.com.ua/columns/2010/05/18/5052744/). Не менш вдалою демон_страцією такого роду підходу є щорічні МОНСТРАЦІЇ — художні акції в формі демонстрації з лозунгами в яких автори осмислюють оточуючу дійсність завдяки художнім методам. Почасти зміст транспарантів видається надзвичайно абсурдизованим, але все ж вони мають певну багатозначність, по суті це не дія за сценарієм. адже наперед відома лише дата і місце, все решта — імпровізація і самовираження учасників заходу. Головною метою монстрантів є самовираження, виступаючи з абсурдистськими і одночасно концептуальними, парадоксальними плакатами. Популярним слоганами є: Ы-ы-ыть!//Таня, не плачь!//Крокодил, крокодю и буду крокодить!//Система, ты чо такая нервная?//Как-нибудь так!//О повелитель, где твой выключатель?//Папа не пей, мама не ешь// (офіційна сторінка монстрації monstration.ru/)
По суті мова йде не про рецепт скинення влади як такої а про радше неемпіричні експеримети із системою задля визначення її слабких місць.